Ви знаходитесь тут:
- Головна сторінка закладу
- Сторінка медичної сестри
Профілактики гострих кишкових інфекцій, в тому числі вірусного гепатиту А.
Профілактика вірусного гепатиту А
В Черкаській області, як і в цілому по Україні, залишається напруженою санітарно-епідемічна ситуація.
Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, жовтуха) – це гостра інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі інфекції, переважним ураженням печінки і травного каналу. Поширення вірусу відбувається переважно в теплий період року. Однак через тривалий інкубаційний та субклінічній стадії характеризується сплесками інфекцій навесні і восени. Проблема водного фактора передачі вірусу гепатиту А в окремих регіонах стоїть дуже гостро. Причинами для зростання ризиків розповсюдження інфекції становить також міграція населення, пов’язана з агресією рф, погіршення комунально-побутових умов населення, тощо.
Найбільш високий рівень захворюваності спостерігається серед дітей у віці молодше 15 років, при цьому кожні 5-10 років трапляються великі епідемії. Під час епідемії вірус дуже легко поширюється серед маленьких дітей, в результаті чого у 30-50% дітей молодше 5 років виявляються докази перенесеної інфекції. Характерні піки при багаторічних спостереженнях, приблизно раз в 3-5 років гепатит А діагностують частіше ніж в інші роки. Джерелом інфекції є хвора людина з будь-якими формами захворювання. Інкубаційний період – 7-50 днів (в середньому 15-45 днів).
До вірусу сприйнятливі виключно люди, незалежно від віку. Тварини, в тому числі лабораторні, не сприйнятливі до вірусу. Вірус гепатиту А виділяється із фекаліями хворих на гепатит та передається від людини до людини (після контакту з хворим), через воду та харчові продукти, забруднені випорожненнями хворої людини, предмети побуту та брудні руки, недотримання правил особистої гігієни. У більшості випадків хвороба починається гостро, з підвищенням температури до 38,50С протягом перших 2-3 днів, ломота в тілі, можливим першінням у горлі. Хвора людини відчуває загальну слабкість, погіршення апетиту, нудоту, іноді характерна блювота, біль та відчуття важкості у правому підребер`ї. На третій день захворювання сеча набуває темного забарвлення (кольору міцного чаю, пива). Можливе свербіння шкіри. Приблизно у 80% хворих реєструється безжовтянична форма, що зумовлює труднощі діагностики і високу контагіозність ГА. Загострення та рецидиви спостерігаються у 2-5% хворих. Затяжний перебіг хвороби зазвичай пов`язаний із супутніми захворюваннями, порушенням режиму та впливом інших шкідливих чинників.
Після перенесеного захворювання можливе формування ускладнень з ураженням жовчних шляхів та гастродуоденальної зони, перехід у хронічний гепатит та цироз печінки. Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет. Для вірусного гепатиту А характерні спалахи, які найчастіше реєструються в організованих колективах (особливо дитячих дошкільних та навчальних закладах).
Як уникнути зараження вірусом гепатиту А:
· використовувати для питних потреб та миття посуду лише перекип`ячену воду (воду кип’ятити не менше 10 хв., дати відстоятися);
· не використовувати для питних потреб, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання;
· при неорганізованому відпочинку для питних потреб та приготування їжі мати з собою запас питної води (краще бутильованої);
· перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, для споживання дітьми – обдати окропом;
· чітко дотримуватися правил особистої гігієни – обов`язково мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету;
· не займатись самолікуванням, при появі перших ознак захворювання терміново звернутись до лікаря. Профілактика вірусного гепатиту А зводиться до раннього виявлення та ізоляції хворих, заключної дезінфекції в осередку інфекції. Особи, які контактували з хворими, підлягають медичному обстеженню протягом 35 днів на предмет виявлення ранніх симптомів хвороби. У дитячих закладах установлюють карантин на 35 днів; протягом 2-х місяців після останнього випадку захворювання на гепатит А не проводять планових щеплень. Основними профілактичними заходами, які спрямовані на запобігання поширення захворювання вірусним гепатитом А, є покращення комунального благоустрою міст та сіл, забезпечення населення доброякісною питною водою, дотримання правил особистої гігієни при приготуванні страв, якісне миття фруктів та овочів. Найбільш дієвим етапом з ліквідації захворюваності вірусним гепатитом А є проведення вакцинації.
Профілактика гострих кишкових інфекцій рятує життя
У літній період частішають випадки спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь. Підвищена температура навколишнього середовища сприяє поширенню збудників, які викликають захворювання на кишкові інфекції такі як сальмонела, кишкова паличка, ротавіруси тощо.
Гострі кишкові інфекції (ГКІ) - це група інфекцій, які характеризуються фекально-оральним механізмом передачі, локалізацією збудника в кишечнику людини, багаторазовим поносом, нудотою, блювотою, підвищенням температури тіла.
Існують три шляхи передачі гострих кишкових інфекцій: харчовий, водний і контактно-побутовий.
Основний шлях передачі збудників інфекцій - харчовий, коли зараження відбувається через споживані продукти харчування і приготовлені з них страви, а також овочі та фрукти, забруднені мікроорганізмами і вжиті в їжу без достатньої гігієнічної і термічної обробки.
Водний шлях передачі збудників інфекцій реалізується значно рідше, в основному за забруднення питної води внаслідок аварій на водопровідних та каналізаційних мережах.
При контактно-побутовому шляху передачі збудник інфекції може передаватися через забруднені руки, предмети домашнього вжитку (білизна, рушники, посуд, іграшки).
Отже основною причиною виникнення гострих кишкових інфекцій є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі збудник захворювання.
Щоб вберегти себе від захворювань кишковими інфекціями, необхідно:
- дотримуватися правил особистої гігієни;
- ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після повернення з вулиці та після кожного відвідування вбиральні;
- мити та тримати у чистоті всі поверхні та кухонні прилади, що використовуються для приготування їжі;
- користуватися індивідуальним посудом;
- запобігати проникненню комах та тварин до приміщень, де відбувається приготування їжі та зберігаються харчові продукти;
- регулярно мити та обдавати окропом дитячий посуд та іграшки;
- окремо готувати і зберігати сирі та готові до вживання харчові продукти (сире м'ясо, птицю, рибу, овочі, фрукти тощо);
- для обробки сирих продуктів використовувати окремі кухонні прилади (ножі, обробні дошки тощо);
- добре прожарювати або проварювати продукти, особливо м'ясо, птицю, яйця і рибу;
- дотримуватись відповідного температурного режиму при зберіганні харчових продуктів (не залишати приготовлені харчові продукти при кімнатній температурі більше, ніж на 2 години);
- використовувати безпечну воду, не пити воду з неперевірених джерел;
- вживати бутильовану воду, у разі неможливості придбання бутильованої води використовувати охолоджену кип’ячену воду;
- використовувати харчові продукти, оброблені з метою підвищення їх безпеки, наприклад, пастеризоване молоко;
- мити та обдавати окропом фрукти і овочі, особливо у разі споживання їх у сирому вигляді;
- не вживати продукти по закінченню терміну придатності, використовувати для приготування їжі тільки свіжі харчові продукти;
- при транспортуванні і зберіганні харчових продуктів використовувати чисту упаковку (поліетилен, контейнери для харчових продуктів тощо);
- не купувати харчові продукти у випадкових осіб або в місцях несанкціонованої торгівлі;
- не давати маленьким дітям некип'ячене розливне молоко, сирі яйця тощо;
- не купатися в непроточних водоймах, у місцях несанкціонованих пляжів, уникати заковтування води під час купання;
- уникати контактів з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання.
Характерні ознаки кишкової інфекції:
❖ слабкість;
❖ головний біль;
❖ блювання;
❖ болі в животі;
❖ підвищення температури;
❖ пронос.
УВАГА: при появі симптомів захворювання (підвищення температури тіла, головний біль, інтоксикація, блювання, рідкі випорожнення, біль у животі, висипання на шкірі тощо) своєчасно звертайтесь за медичною допомогою. Самолікування може призвести до значних ускладнень. Особливо це стосується дітей раннього віку.
ТІЛЬКИ ЧІТКЕ ДОТРИМАННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ПРАВИЛ ТА ВИМОГ ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ УНИКНУТИ ХАРЧОВОГО ОТРУЄННЯ ТА ЗАРАЖЕННЯ КИШКОВИМИ ІНФЕКЦІЯМИ.
Туберкульоз: захищаймося від збудника!
Несприятливі умови життя, тісний контакт у місцях із поганою вентиляцією (бомбосховищах, підвалах), погане харчування, психічний і фізичний стрес — те, з чим стикаються мігранти, біженці та внутрішньо переміщені особи (ВПО). Через це вони піддаються підвищеному ризику заразитися діареєю; гепатитами; паразитарними захворюваннями, що передаються через воду; інфекціями дихальних шляхів, зокрема й туберкульозом. Про нього цього разу й поговоримо.
Батьки навіть в умовах воєнного стану роблять усе, аби їхня дитина росла здоровою. Тому, коли лікарі ставлять їй діагноз «туберкульоз», довго не можуть повірити в це. Для того щоб розвіяти їхні страхи чи навпаки — підтвердити, щоб допомогти якомога швидше, ознайомтеся із матеріалами цієї публікації.
Що спричиняє
Джерело інфекції — людина, хвора на відкриту форму туберкульозу легенів. Разом із мокротинням вона виділяє в довкілля мікобактерії туберкульозу. Навіть, коли чхне один раз, то в повітрі опиняється до 40 тисяч крапель мокротиння. Кожна з крапель може переносити збудник захворювання. Окрім того, мікобактерії туберкульозу потрапляють у довкілля із позалегеневих вогнищ ураження із сечею, випорожненнями, вмістом нориць. Хворі із закритими формами туберкульозу стають джерелом інфекції лише за тісного і тривалого контакту.
Зазвичай людина інфікується повітряно-крапельним шляхом, коли розмовляє з хворими, та повітряно-пиловим — коли вдихає засохлі краплі мокротиння із повітрям. Також можливий аліментарний шлях інфікування, коли збудник проникає в організм людини разом із молоком та молочними продуктами від хворих корів і кіз. Трапляються випадки контактного інфікування через ушкоджену шкіру та трансплацентарного — через кров.
За тривалого контакту із хворим інфікується до 50% людей, але лише 3—6% з них захворіють на туберкульоз. В інших формується нестерильний імунітет. Однак якщо опірність організму знижується, мікобактерії туберкульозу активуються, і розвивається захворювання.
Чинники, що сприяють інфікуванню та розвитку захворювання:
- ВІЛ-інфекція;
- цукровий діабет;
- однотипне харчування;
- генетична схильність;
- погані санітарні-гігієнічні умови проживання.
ВООЗ установила епідемічний поріг для туберкульозу — понад 0,5% від загальної кількості населення. На жаль, Україна входить до групи країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз.
Які клінічні форми та їхні симптоми
У дітей дошкільного віку зазвичай діагностують клінічні форми первинного туберкульозу: первинний туберкульозний комплекс, туберкульозна інтоксикація, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Туберкульоз інших органів і систем трапляється в них рідше.
Первинний туберкульозний комплекс
Розвивається, якщо мікобактерії туберкульозу вперше потрапляють в організм дитини. Вони спричиняють місцеве запалення в легенях, лімфаденіт та лімфангіт. Відтак у місці ураження розвивається некроз, вогнища склерозуються, а навколо них утворюються капсули.
Початок захворювання різний — гострий, поступовий, і навіть мало- чи безсимптомний. Усе залежить від розмірів вогнища ураження, реакції тканин довкола та ступеня залучення в патологічний процес лімфатичних вузлів.
Імунна відповідь організму дитини та його здатність до генералізації інфекційного процесу залежать і від її віку. Найчастіше на таку форму туберкульозу хворіють діти віком до семи років.
Для гострого початку первинного туберкульозного комплексу характерні симптоми, як-от:
- підвищення температури тіла до 38,0…39,0 °С;
- погіршення апетиту;
- млявість;
- підвищена втомлюваність.
Висока температура тіла тримається від кількох днів до двох — трьох тижнів, потім поступово за два — три дні знижується. Окрім явищ інтоксикації, у хворої дитини виникають сухий кашель і задишка. Іноді можливі блідість і зниження тургору шкіри, кератокон’юнктивіти, блефарити, вузлувата еритема.
За поступового розвитку захворювання самопочуття в дитини погіршується повільно. Спершу батьки помічають, що дитина стала млявою, емоційно лабільною, пітніє під час сну, відмовляється від їжі та втрачає вагу. Відтак у неї без будь-яких на те причин підвищується температура тіла до 37,5…38,0 °С. На тлі підвищення температури тіла в дитини розвивається нежить, незначний біль у горлі, а іноді й сухий кашель. Він приєднується тоді, коли мікобактерія туберкульозу вражає бронхи. Мокротиння в дітей зазвичай немає. До того ж вони не вміють його відкашлювати. Якщо кашель таки є, то він турбує дитину зранку й вночі протягом двох — трьох тижнів.
Коли лікар-фтизіатр оглядатиме дитину, то може помітити збільшення шийних й пахвових лімфатичних вузлів. Вони м’які, еластичні та рухливі.
Мокротиння в разі туберкульозу густе, без запаху, нерясне, двошарове, слизисте, у разі прогресування захворювання — слизисто-гнійне або гнійне.
Безсимптомний перебіг захворювання можливий у разі незначних змін у легенях і лімфатичних вузлах.
Туберкульозна інтоксикація
Розрізняють ранню й хронічну туберкульозну інтоксикацію. Для ранньої туберкульозної інтоксикації в дітей характерний симптомокомплекс функціональних розладів, без локальних проявів захворювання. Дитина емоційно лабільна: то збуджена й дратівлива, то млява й пригнічена. Вона швидко втомлюється, не може сконцентруватися на завданні. Можливе стійке підвищення температури тіла до 37,5 °С або чергування нормальної із фебрильною без жодних на те причин. Різниця між уранішніми і вечірніми показниками може сягати понад 1°С. Іноді температура тіла надвечір не перевищує 37 °С, але зранку падає до 36,0…36,2°С. При цьому вона підвищується з 12:00. Тому вимірювати її слід тричі на день: о 8:00, 12:00 і 17:00.
Про захворювання також свідчать диспепсичні розлади:
- відрижка;
- блювання;
- погіршення апетиту.
Коли лікар-фтизіатр оглядатиме дитину, то може виявити помірне збільшення периферичних лімфатичних вузлів, почервоніння слизових оболонок носо- й ротоглотки, кератокон’юнктивіт і блефарит, вузлувату еритему, іноді — осередкові або дистрофічні зміни кісткової тканини.
ВПО може знайти лікаря-фтизіатра в НСЗУ за номером телефону 1677 та на сайті ЦГЗ
Для хронічної туберкульозної інтоксикації в дітей характерний той самий симптомокомплекс функціональних розладів, що й для ранньої. Однак він вираженіший, стійкіший і триваліший. Провідні за хронічної туберкульозної інтоксикації симптоми нейровегетативної дисфункції і нейроендокринних порушень:
- головний біль;
- швидка втомлюваність;
- розлади сну;
- пітливість під час сну;
- порушення терморегуляції.
Рідше трапляються скарги на біль у серці та животі.
Туберкульоз внутрішньогрудинних лімфатичних вузлів
Для туберкульозу внутрішніх лімфатичних вузлів, або туберкульозного бронхоаденіту характерне специфічне ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів кореня легенів і середостіння. Це найпоширеніша клінічна форма туберкульозу серед дітей. Ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів не ізольоване. До інфекційного процесу часто долучаються крупні бронхи, судини, нервові ганглії, стовбури легенів, плевра.
Зазвичай захворювання починається поступово. Спершу дитина лише швидко втомлюється, погано їсть, дратівлива, пітніє під час сну. Шкіра обличчя злегка бліда, слизові оболонки носо- та ротоглотки — рожеві. Надалі за тривалої туберкульозної інтоксикації розвивається постійний або тимчасовий ціаноз шкіри обличчя, виникають синці під очима. У дитини підвищується температура тіла до 38,0 °С, збільшуються понад п’ять груп периферійних лімфатичних вузлів. Вони еластичні, неспаяні з тканинами довкола, рухомі, безболісні.
Окрім того, дитина може скаржитися на симптоми, зумовлені тиском збільшених лімфатичних вузлів на сусідні органи. Це, зокрема:
- задишка;
- гикавка;
- кашель, особливо вночі;
- біль у животі.
Симптоми стискання частіше виникають у дітей віком до трьох років через те, що дихальні шляхи піддатливі до стиснення збільшеними лімфатичними вузлами.
Значно рідше, переважно в дітей раннього віку, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів починається гостро з підвищення температури тіла до 39,0 °С. У разі хронічного туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів можливе покашлювання без мокротиння, яке то з’являється, то зникає. Під час огляду виявляють блефарит, кератокон’юнктивіт або вузлувату еритему.
Як діагностувати
У дітей дошкільного віку туберкульоз діагностують за даними анамнезу, результатами туберкулінової проби, бактеріологічних та інструментальних досліджень. Оскільки розвиток захворювання не завжди супроводжується характерним для туберкульозу симптомокомплексом, то діагностичне значення мають епідеміологічні дані анамнезу — наявність контакту із хворим.
Для туберкулінової проби, або проби Манту, використовують туберкулін. Він безпечний для організму дитини, адже містить лише частки клітин і білок, на який реагує імунна система. Коли в організм інфікованої дитини вводять туберкулін, то в місці введення виникає алергійна реакція — почервоніння й папула. Дитині вводять дві одиниці туберкуліну внутрішньошкірно у внутрішню поверхню передпліччя. Праве та ліве передпліччя постійно чергують: у парні роки вводять у праве, у непарні — у ліве.
Для діагностики туберкульозу дорослим замість проби Манту роблять флюорографію.
Оцінюють пробу через 72 год після того, як уведуть туберкулін. Для цього вимірюють діаметр інфільтрату перпендикулярно осі руки, якщо інфільтрату немає — розмір почервоніння. За діаметром інфільтрату розрізняють реакції, як-от, мм:
| 0—1 | негативна |
| 2—4 або є лише почервоніння | сумнівна |
| 5 і > | позитивна |
| 17 і більше, будь-який діаметр із везикулою, некрозом із лімфангітом або без нього | гіперергійна |
Негативна реакція свідчить про те, що дитина здорова, позитивна й сумнівна — про інфекційну або післявакцинальну алергію. Позитивна реакція через кілька років після БЦЖ та гіперергійна — також свідчить про те, що дитина інфікована. Післявакцинальна реакція не буває гіперергійною. Про інфікування також свідчать:
- уперше позитивна реакція — папула понад 5 мм;
- стійка реакція з інфільтратом понад 12 мм;
- «віраж» — посилення в діаметрі попередньої сумнівної чи позитивної реакції на 6 мм і більше;
- посилення позитивної реакції менше ніж на 6 мм, але з утворенням інфільтрату.
Туберкулінова проба й нині залишається найпоширенішим і найдоступнішим методом діагностики туберкульозу в дітей. Утім, вона дає великий відсоток хибних результатів.
Додаткове значення має бактеріологічне дослідження мокротиння, виділень зі шкіри, промивних вод шлунка і бронхів, ліквору.
Діти дошкільного віку через силу відкашлюють мокротиння й ковтають його. Саме тому, аби отримати матеріал для дослідження, беруть не лише промивні води бронхів, а й шлунка натще.
Загальні аналізи крові, калу та сечі, щоб установити діагноз «туберкульоз», малоінформативні. Зміни в них свідчать про запальний процес в організмі дитини. На початкових етапах розвитку захворювання можливе збільшення кількості лейкоцитів і зменшення кількості лімфоцитів у сироватці крові, а також підвищення швидкості осідання еритроцитів. При цьому кількість лейкоцитів доволі швидко нормалізується.
Для того щоб діагностувати туберкульозний менінгіт або енцефаліт, дитині призначають МРТ, ЕЕГ, КТ, роблять люмбальну пункцію.
Як запобігати
Специфічна профілактика туберкульозу — щеплення дітей на третій — п’ятий день від народження вакциною БЦЖ згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості та обігу медичних та імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу МОЗ від 11.08.2014 № 551).
Вакцина БЦЖ містить живі мікобактерії туберкульозу вакцинного штаму. БЦЖ формує післявакцинальний імунітет, який не захищає дитину від інфікування мікобактерією туберкульозу. Ця вакцина запобігає розвитку генералізованих резистентних до антибіотиків форм туберкульозу. Щодо них її ефективність сягає 90%.
Післявакцинального імунітету вистачає на 5—7 років. Ревакцинують дітей у віці 7 років за негативної реакції туберкулінової проби і відсутності протипоказань.
Неспецифічна профілактика передбачає передусім раннє виявлення, ізоляцію та лікування хворих на туберкульоз. Для цього дітям віком від 4 до 14 років щороку роблять пробу Манту, старші діти та дорослі проходять флюорографію не рідше разу на рік. Також за різкої, порівняно з попередньою, реакції Манту лікар-фтизіатр може рекомендувати дитині пройти курс специфічної профілактики антибіотиками. Хіміопрофілактику також призначають здоровим людям, які проживають або працюють у несприятливих епідеміологічних умовах, — дітям, підліткам, медичним працівникам, працівникам фермерських господарств.
В осередку туберкульозної інфекції, тобто в помешканні хворого на активну форму туберкульозу:
- проводять поточну й заключну дезінфекцію;
- обстежують членів родини та за потреби призначають їм хіміопрофілактику;
- ізолюють дітей та за потреби призначають їм хіміопрофілактику;
- поліпшують умови проживання.
Для того щоб запобігти туберкульозу як серед здорових, так і серед хворих дітей і дорослих, поширюйте інформацію про шляхи інфікування, перебіг і симптоми захворювання. Також — пропагуйте здоровий спосіб життя, пояснюйте важливість щеплень та профілактичних медичних оглядів. Проведіть бесіди із батьками вихованців про те, як захиститися від туберкульозу, а за потреби порадьте, як доглядати за хворим на туберкульоз. Для того щоб інші члени родини не інфікувалися, посуд хворого слід мити та зберігати окремо. Так само і брудні рушники та білизну. Перед пранням їх необхідно кип’ятити з лугом, кольорові речі — замочувати на кілька годин у 3%-вому розчині хлораміну. Температура повітря в кімнаті, де перебуває хворий, має бути нижчою за +16…+18°С. Використані серветки слід утилізовувати в щільно зав’язаному пакеті.
БУДЬТЕ ЗДОРОВИМИ!!!!
УВАГА КІР!!!
Кір — антропонозна інфекційна хвороба, яку спричинює вірус з роду Morbillivirus. Характеризується вираженою автоінтоксикацією, гарячкою, запальними явищами з боку дихальних шляхів, кон'юнктивітом, появою своєрідних плям на слизовій оболонці ротової порожнини (плями Копліка) і папульозно-плямистим висипом на шкірі. Це одне з найзаразніших вірусних захворювань, його індекс контагіозності наближався до 100 % у довакцинальний період, найсприятливішими до кору є діти, тому кір відносять до так званих дитячих інфекційних хвороб.
Ліків від кору не існує, єдиний надійний метод профілактики захворювання — вакцинація.
Спалахи кору мають циклічний характер і відбуваються кожні 5—6 років. Головна причина спалахів — низьке охоплення щепленнями. Відповіді на поширені питання про кір: за посиланням
Відповіді на поширені питання про вакцинацію від кору: за посиланням
ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ВІРУС КОРУ
Morbillivirus — вірус кору — надзвичайно заразний, він швидко передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним шляхом, тобто під час вдихання найдрібніших крапель слизу, які потрапили в повітря при чханні, кашлі або розмові хворого. Вірус кору може жити в повітрі та на поверхнях до двох годин після того, як хвора людина залишила приміщення.
Кір — одне з найбільш заразних захворювань, відомих у світі
9 з 10 неімунізованих людей, що контактують із хворим, будуть заражені.
Кір – одна з головних причин дитячої смертності в світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі 30—40 мільйонів дітей хворіють на кір, понад 800 тисяч помирають від самої інфекції та її ускладнень. Це означає 314 смертей на день, 13 смертей щогодини.
Захворювання на кір може мати тяжкий перебіг
Інкубаційний період кору (тобто період, коли симптоми ще не проявляються) становить 6—21 днів. Далі починається період захворювання з такими симптомами: висока температура, головний біль, нежить, сухий кашель, збільшення лімфовузлів, запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, гнійні виділення), пронос та блювота. На 4—5 день хвороби з’являється червоний висип, який починається зі шкіри голови й обличчя, а згодом розповсюджується на все тіло. Хвороба із симптомами триває до 4 тижнів і більше.
Кір має серйозні ускладнення
Захворювання може призвести до пневмонії, вушної інфекції, запалення мозку — енцефаліту, інших серйозних ускладнень, а також до інвалідності та смерті.
Усі діти та дорослі, які не робили щеплення, під загрозою
На сьогодні існує високий ризик захворювання на кір серед дітей, які не отримали щеплення. Підлітки та дорослі, які раніше не хворіли на кір і не робили щеплення, також залишаються вразливими до захворювання. У дорослих кір зазвичай має набагато тяжчий перебіг.
Невакциновані медичні працівники найбільше наражаються на ризик захворіти.
Ліків від кору не існує
Специфічного лікування від кору немає. Проте захворюванню можна запобігти.
ВАКЦИНАЦІЯ ПРОТИ КОРУ
Щеплення проти кору проводять уже понад 50 років, і за ці роки вакцини зарекомендували себе як безпечний та ефективний спосіб профілактики. Саме завдяки вакцинації вдалося знизити захворюваність на кір у десятки разів.
Переважна більшість європейців мають усі щеплення КПК за календарем, тож у 42 з 53 країн Європи вдалося зупинити поширення кору. Проблемними залишаються ті країни, де рівень охоплення щепленнями недостатній. На жаль, серед цих країн й Україна.
2 дози вакцини захищають від кору
Вакцинація формує специфічний імунітет, унаслідок чого організм людини стає нечутливим до захворювання. Згідно з календарем в Україні, в 12 місяців проводять перше щеплення від кору, а в 6 років — планову ревакцинацію. Ці дві дози вакцини забезпечують захист організму від кору.
Вакцина проти кору входить до складу комбінованої трикомпонентної вакцини КПК (для профілактики кору, епідемічного паротиту, краснухи). Вакцини КПК містять живі атенуйовані (штучно ослаблені) віруси кору, паротиту і краснухи.
ЗАХИСТ ВІД КОРУ ПОТРІБЕН , ЯКЩО:
· Дитині виповнилося 12 місяців: не зволікайте із плановим щепленням КПК.
· Дитина старша від 1 року і ви пропустили перше щеплення — негайно надолужте його, звернувшись до вашого медичного закладу.
· Дитині 6 років — це час іти на планову ревакцинацію КПК.
· Ви пропустили планову ревакцинацію в 6 років. У цьому випадку зверніться до медичного закладу, адже тільки дві дози вакцини забезпечують повний захист.
· Дитині 6 та більше років і вона не має жодного щеплення КПК. У такому разі потрібно зробити два щеплення з інтервалом не менше одного місяця.
· Ви не пам’ятаєте, чи робили дитині щеплення КПК, і не маєте документальних підтверджень. У цьому випадку дитину також потрібно вакцинувати.
· Підлітки, а також дорослі, що не хворіли на кір, не отримували щеплень від кору. Їм також потрібна вакцинація від кору
Колективний імунітет потрібен нам усім
Віруси не знають кордонів. Однак навіть якщо кір завезено з іншої країни, то в середовищі, де рівень охоплення вакцинацією не нижчий за 98%, хвороба не буде поширюватися. Охоплення вакцинацією формує так званий колективний імунітет.
ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ВАКЦИНАЦІЇ КПК
Перелік протипоказань щодо вакцинації КПК невеликий. За світовими стандартами він не включає легкі застуди з температурою до 38°С. Вакцинацію не роблять, якщо є високий ризик серйозної реакції, та при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується:
1. Гостре захворювання, що супроводжується температурою, вищою за 38,5°С.
2. Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок тощо).
3. Захворювання і стани організму, при яких після введення вакцини імунітет може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії в онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі).
У разі виникнення тимчасових протипоказань до вакцинації дитина отримує так зване медвідведення від щеплень. Протипоказання на більший термін, ніж два тижні, може визначити тільки імунологічна комісія, що зазвичай збирається в районній лікарні або міській /обласній поліклініці. Потім пропущені за календарем щеплення потрібно надолужити.
ЯКЩО ДИТИНА КОНТАКТУВАЛА З ХВОРИМ НА КІР
У разі контакту з хорим на кір негайно зверніться до лікаря. Якщо дитина контактувала з хворим на кір, вона має отримати вакцинацію проти кору протягом перших 72 годин. У деяких випадках також показана екстрена профілактика шляхом введення імуноглобуліну.
Дітям, які мають хронічні захворювання, вакцина необхідна
Існує міф, що наявність у дитини бронхіальної астми, цукрового діабету чи інших хронічних захворювань є протипоказанням до вакцинації. Проте насправді такі малюки потребують щеплення в першу чергу, адже ризик зараження кором і розвитку серйозних ускладнень після хвороби для них значно вищий.
Порадьтеся щодо вакцинації КПК зі своїм лікарем або медичною сестрою
Щоб прийняти інформоване рішення про вакцинацію, поговоріть з лікарем. Підготуйтеся до консультації та складіть список питань, що вас турбують. Лікар розкаже про вакцину, можливі реакції організму на щеплення та порадить, як користуватися жарознижувальними препаратами, якщо в дитини підвищиться температура. Дізнайтеся, у якому випадку слід звернутися до лікаря та коли потрібно робити наступне щеплення.
Скажіть лікарю, якщо:
· вам здається, що дитина хвора;
· у дитини є алергія на ліки або їжу;
· раніше в дитини була сильна реакція на щеплення;
· у дитини є серйозні захворювання серця, легенів, нирок тощо;
· у дитини були судоми;
· дитина приймає якісь ліки;
· дитина проходила курс хіміотерапії, гормональної терапії, отримувала стероїди або ліки, що пригнічують імунітет;
· з моменту останнього щеплення минуло менше, ніж 4 тижні.
Якщо не довіряєте своєму лікарю, знайдіть того медичного працівника, з яким будуте почуватись спокійно і впевнено.
Стежте, щоб вакцини вводили правильно
Вакцину ніколи не колють у сідницю. Якщо вакцина потрапить у жировий прошарок, вона може втратити свої властивості. Якщо зачепити голкою сідничний нерв, це може призвести до больового синдрому та інших порушень.
Зауважте, що:
· дітям до трьох років укол роблять у передню поверхню стегна;
· дорослішим дітям укол роблять у плече.
Після щеплення спостерігайте за дитиною
Не йдіть з поліклініки одразу після щеплення. Залишіться на 20—30 хвилин, щоб лікар міг побачити, що в дитини немає реакції негайного типу на вакцину. Незначне почервоніння та дискомфорт у місці ін’єкції, підвищення температури — це нормальна реакція дитини на щеплення. Ці симптоми — ознака того, що вакцина діє та організм дитини формує імунітет. Вони зазвичай самі минають за кілька діб. Якщо підвищена температура турбує дитину, ви можете дати їй жарознижувальне — відповідно до порад вашого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра.
Зверніться до лікаря, якщо:
· у дитини висока температура, яка важко збивається жарознижувальними препаратами;
· дитина тремтить або здригається так, наче їй холодно;
· дитина млява, дуже зблідла;
· дитина відмовляється від води та їжі, блює;
· дитина виражено занепокоєна, довго плаче.
РИЗИКИ ВІДМОВИ ВІД ВАКЦИНАЦІЇ
Якщо невакцинована дитина заразиться і перехворіє на кір, у неї, певна річ, сформується природний імунітет проти цього захворювання. Однак кір має тяжкий перебіг і часто потребує госпіталізації. Хворі на кір довго залишаються заразними, їх потрібно ізолювати на тривалий час. Інфекція може викликати ускладнення (пневмонію, енцефаліт), призвести до інвалідності чи смерті.
Вакцина КПК, як і будь-які медичні препарати, може мати побічні дії, проте ризик ускладнень після кору незрівнянно вищий, аніж ризик
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Варто пам’ятати, що вакцинація є законним правом кожного з нас на захист від кору — захворювання, яке може призвести до ускладнень або смерті. А ще вакцинація — це наш обов’язок: перед нашими дітьми, рідними, громадою і всіма людьми, що мешкають у нашій країні. Разом ми захистимо Україну від кору
Інформацію взято з офіційного сайту МОЗ України.
УВАГА ПАРОТИТ!!!
Симптоми
Симптоми при паротиті наступні:
· температура тіла становить 38-40 ° С (5-7 днів);
· привушні слинні залози збільшуються в розмірах, припухають, а також болять (одна або обидві);
· озноб;
· помірна припухлість в районі кута нижньої щелепи (з боку ураження);
· загальна слабкість, безсоння;
· болі в області вух (вуха);
· порушення апетиту;
· пришвидшене серцебиття.
При ураженні привушних залоз може виникнути:
· запалення підщелепних залоз (субмаксілліт): набряк в підщелепній області (може бути і на шиї);
· запалення під'язикової залози (сублінгвіт): сильний набряк під язиком, через що язик зміщується вгору. Можливий і набряк язику, знижене або підвищене слиновиділення (гіпосалівація і гіперсалівація відповідно).
Інкубаційний період
Інкубаційний період при свинці триває 11-23 днів (частіше - 15-19). Крім того, за два дні до настання хвороби спостерігається продромальний період, коли людина поширює інфекцію і заражає оточуючих. При цьому вона страждає від головного болю, болю в м'язах, порушення сну, ознобу, поганого апетиту.
Форми
Існують наступні форми захворювання на епідемічний паротит: маніфестна (яскраво виражена клінічна картина) і безсимптомна. У свою чергу маніфестна форма буває легкою, середньою та важкою.
Легка форма захворювання:
· температура тіла становить 37-38 ° С;
· слабко виражена головний біль, стомлюваність, болі в м'язах.
Середня форма захворювання:
· температура тіла становить 38-39 ° С;
· головний біль;
· можуть розвиватися ускладнення (запалення серцевого м'яза, підшлункової залози, головного мозку).
Важка форма захворювання:
· температура тіла становить 40 ° С і може триматися до двох тижнів;
· виражене запалення привушних залоз, найчастіше - двостороннє. Залози болючі;
· головний біль, безсоння;
· розвиваються ускладнення (ураження нервової системи, яєчок, підшлункової залози).
При безсимптомній формі свинки симптоми виражені слабо або зовсім не спостерігаються, і людина відчуває себе повністю здоровою. Однак вона є джерелом паротиту та може заразити оточуючих.
Причини
Джерело зараження - хвора людина, яка виділяє збудника епідемічного паротиту зі слиною і носовим секретом. Також збудник виділяється з сечею.
Механізми передачі паротиту:
· повітряно-крапельний;
· через побутові предмети (посуд, рушник, іграшки), які забруднені виділеннями хворого свинкою.
Людина дуже сприйнятлива до свинки і часто на неї хворіють в дитинстві, тому дане захворювання прийнято вважати дитячим. Паротит у дорослих зустрічається набагато рідше, але у багатьох з них присутні антитіла до вірусу.
Діагностика
· аналіз скарг, а також анамнезу захворювання;
· загальний огляд;
· визначення антитіл в крові;
· дослідження крові і слини на 1-5 день захворювання;
· полімеразна ланцюгова реакція для виявлення генетичного матеріалу вірусу в сечі, калі, секреті слинних залоз і крові.
Лікування
При виявленні симптомів терміново звертатися до лікаря!!!
Ускладнення
· у хлопчиків через паротит може розвинутися паротитний орхіт (запалення яєчка) з ймовірністю атрофії яєчка, що призводить до безпліддя;
· серозний менінгіт;
· паротитний менінгіт і паротитний енцефаліт (запалення оболонок спинного та головного мозку, а також запалення головного мозку відповідно) призводять до розвитку паралічів, часткової (або повної) глухоти;
· паротитний панкреатит (запалення щитовидної залози) тягне за собою розвиток цукрового діабету;
· артрити;
· запалення серцевого м'яза (міокардит).
Профілактика
Щоб убезпечити себе від цього захворювання бажано на деякий час припинити спілкування з людиною, що страждає свинкою. Якщо ж контакт відбувся, можна провести пасивну імунізацію (ввести імуноглобулін).
При виявленні в дитячих установах випадків епідемічного паротиту на 21 день встановлюється карантин. У плановому порядку профілактичні щеплення від паротиту роблять дітям, які до цього не хворіли на паротит (в 12 місяців і 6 років).
Краснуха
Краснуха — гостра вірусна інфекція, яка може мати перебіг у вигляді набутого або природженого процесу з різними механізмами передачі і різними наслідками.
Краснуха як самостійне захворювання була описана лише у 1834 р. німецьким дослідником Вагнером під назвою «німецький кір». До цього вона вважалася різновидом кору.
У 1942 р. австралійський офтальмолог Н.М. Грег повідомив про підвищення частоти природжених вад серця, глухоти та катаракти у новонароджених після спалахів краснухи. У подальших дослідженнях було встановлено, що збудник краснухи може уражати всі органи та системи плода. Особливо високий ризик виникнення ембріопатій при зараженні краснухою у І триместрі вагітності
Вірус краснухи нестійкий у навколишньому середовищі, при кімнатній температурі гине протягом кількох годин, при 56 °С — інактивується протягом 1 год, при температурі 100 °С — протягом кількох хвилин, але добре зберігається при заморожуванні. Вірус гине в лужному та кислому середовищі, в ультрафіолетових променях.
Краснуха — виключно антропонозна інфекція. Джерелом інфекції є хворий з набутою, природженою краснухою або вірусоносій інфекції. Вірус починає виділятися з ротоглотки хворої людини за 7–10 днів до появи висипу на шкірі і може продовжувати виділятися за межі організму протягом 2–3 тиж після зникнення висипу. Найбільш інтенсивне виділення вірусу із організму хворої людини відбувається в перші 5 днів від появи висипу. З епідеміологічної точки зору найбільш небезпечні хворі із субклінічними формами краснухи, які розвиваються у декілька разів частіше, ніж явні форми захворювання.
Шлях передачі при набутій краснусі повітряно-краплинний. Інфекція швидко поширюється у разі тривалих та тісних контактів людей. Виявлення вірусу краснухи в сечі та калі у хворих не виключає контактного механізму передачі. Наявність вірусемії зумовлює внутрішньоутробний шлях передачі інфекції від матері до плода. Через треті особи краснуха не передається.
Найбільш часто хворіють на краснуху діти у віці від 2 до 9 років. Але захворіти можна у будь-якому віці. Епідемічний процес характеризується зимово-весняними підвищеннями захворюваності, епідемічними спалахами з інтервалом 7–9 років. Спалахи краснухи в дитячих колективах можуть тривати довго — протягом декількох місяців, що пов’язано з тривалим інкубаційним періодом і великою кількістю стертих, недіагностованих форм.
Інкубаційний період складає 11–21 день, найчастіше 18±3 дні.
Характерний початок захворювання — поява висипу, іноді виявленого випадково. Типовими є слабко виражені симптоми інтоксикації, незначні катаральні прояви, збільшення потиличних і задньошийних лімфатичних вузлів.
У підлітків та дорослих краснуха має більш тяжкий перебіг, що характеризується вираженими ознаками інтоксикації (головний біль, підвищена температура тіла, озноб, міалгія) та катаральними проявами (сухий кашель, першіння у горлі, виражений кон’юнктивіт зі сльозотечею, світлобоязню, нежить). Висип, як правило, більш рясний, плямисто-папульозний, з тенденцією до зливання.
Найсерйозніше ускладнення краснухи — енцефаліт. Енцефаліт, як правило, виявляють у дітей шкільного віку та у дорослих
Імунітет після перенесеної краснухи — стійкий, тривалий..
Відповідно до сучасних інструкцій хворого на краснуху ізолюють до 5-го дня з моменту розвитку хвороби. На контактних неімунних дітей накладається карантин на 21 день.
Специфічну профілактику краснухи здійснюють живою краснушною вакциною у віці 12–15 міс з подальшою ревакцинацією у 6 і в 15 років (дівчат). Щеплення може бути проведено моновакциною чи комбінованою вакциною, до якої входять вакцини проти краснухи, кору та паротитної інфекції.
Що треба знати про поліомієліт
Поліомієліт неможливо вилікувати, але йому можна запобігти, зробивши щеплення. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти до п’яти років, саме тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя. Разом з Центром громадського здоров’я та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) розказуємо про симптоми і можливі ускладнення поліомієліту, а також відповідаємо на поширені питання про щеплення.
ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ПОЛІОМІЄЛІТ
Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше – через брудні руки, заражену їжу та воду.
Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина – і дитина, і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти у віці до 5 років.
Перебіг хвороби характеризується ураженням ЦНС, виникненням паралічів. Хвороба може призвести до смерті.
СИМПТОМИ І ЛІКУВАННЯ ПОЛІОМІЄЛІТУ
Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:
· Жодних симптомів — без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих.
· Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання — протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
· Рухові розлади — сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя.
Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.
Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.
На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.
УСКЛАДНЕННЯ ПОЛІОМІЄЛІТУ
Близько 5% хворих помирають. В основному – через порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури.
У одного з 200 хворих розвиваються деформації хребта і кінцівок, що стають причиною інвалідності.
Інші небезпечні ускладнення поліомієліту – пневмонія, міокардит, важкі шлунково кишкові розлади з кровотечею, проривом, виразками, кишкова непрохідність.
ПРОФІЛАКТИКА ПОЛІОМІЄЛІТУ
Вакцинація – єдиний надійний спосіб запобігти поліомієліту. Шістьох доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя. Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин:
· 1 щеплення – 2-й місяць життя дитини (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
· 2 щеплення – 4-й місяць (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
· 3 щеплення – 6-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
· 4 щеплення – 18-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
· 5 щеплення – 6 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
· 6 щеплення – 14 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)).
В Україні є достатньо якісних і ефективних вакцин, закуплених за кошти державного бюджету.
Усі вакцини за Календарем є абсолютно безоплатними для дітей. Навіть якщо дитина пропустила щеплення за Календарем, вона може надолужити його безоплатно.
Якщо у вашому медзакладі немає вакцини, зверніться до головного лікаря медзакладу для з’ясування причини. Якщо головний лікар не може надати необхідну інформацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я у вашій області
ЧИ ПОТРІБНО РОБИТИ ЩЕПЛЕННЯ ДИТИНІ НА ГРУДНОМУ ВИГОДОВУВАННІ
Так. Грудне вигодовування є надзвичайно важливим та корисним для здоров’я маляти, але материнське молоко не захищає дитину від поліомієліту.
ЧИ МОЖНА ВАКЦИНУВАТИ ВІД ПОЛІОМІЄЛІТУ ДІТЕЙ З ХРОНІЧНИМИ ХВОРОБАМИ
Дуже важливо забезпечити вакцинацію дітей з хронічними захворюваннями, оскільки вони більш вразливі до інфекцій.
Справжні протипоказання до щеплення ОПВ — це надзвичайно рідкісне явище. Їх може визначити ваш лікар. Протипоказання на строк більший за два тижні може визначити тільки імунологічна комісія.
ЧОМУ ТАК ВАЖЛИВО, ЩОБ УСІ ДІТИ ПРОЙШЛИ ВАКЦИНАЦІЮ
Якщо достатня кількість людей у країні є вакцинованими (понад 95%), розповсюдження вірусу припиниться. І навпаки, якщо у країні діти залишаються невакцинованими, це може призвести до розповсюдження вірусу та нових випадків захворювання.
За підсумками 9 місяців цього року рівень охоплення щепленнями проти поліомієліту є достатньо низьким. Якщо такі темпи будуть зберігатись до кінця року, то рівень охоплення щепленнями дітей досягне лише 62% при рекомендованому ВООЗ рівні в 95%.
МОЗ України закликає батьків вчасно вакцинувати дітей від поліомієліту і надолужити пропущені щеплення.
КАШЛЮК
Кашлюк – це інфекційна хвороба, її характерними ознаками є поступове наростання болісного кашлю, а також різні прояви патології гортані і всієї системи дихання. При прояві перших симптомів цього захворювання, необхідно звертатися до ЛОР-фахівця.
Дуже часто на кашлюк хворіють діти до 5 років. Якщо дитина вчасно отримала щеплення від кашлюку, то це захворювання протікає в легкій формі і швидко закінчується одужанням. Важка форма хвороби в даний час зустрічається у немовлят до року. Нерідко коклюш ускладнюється такими захворюваннями, як двостороння пневмонія, плеврит, гостра дихальна недостатність, що може призвести до загибелі дитини.
Розвиток кашлюку
Збудником хвороби є бактерія – кашлюкова паличка Bordetella pertussis. Кашлюкова паличка передається повітряно-крапельним шляхом від хворої людини, яка знаходиться поруч зі здоровою людиною на відстані менше одного метра.
Найчастіше, він передається через повітря, а точніше, ви можете захворіти, розмовляючи з хворим, користуючись одним посудом або рушником. Інкубаційний період кашлюку у дітей (час, коли хвороба може не проявлятися) триває до 15 днів. Кашлюк – надзвичайно заразне захворювання, яке передається майже стовідсотково при контакті з хворим. Найчастіше воно вражає організми дітей дошкільного віку, дорослі хворіють набагато рідше.
Першими симптомами кашлюку можуть бути нежить, сухий кашель, почервоніння горла. Початкова стадія захворювання дуже схожа зі звичайним ГРЗ, тому дитині часто діагностують ГРЗ або бронхіт.
Важкі ознаки кашлюку з’являються з другого тижня хвороби, коли в кров і в бронхи надходять токсини палички бордетелли. Токсини впливають подразливо на дихальні шляхи, починається болісний кашель, і на центральну нервову систему, тому з’являється нервозність, дитина погано їсть і спить.
У цей час дитина стає розповсюджувачем хвороби і залишається заразною ще близько 2 тижнів.
Посилення кашлю супроводжується систематичними нападами, що характеризує симптоми кашлюку у дітей. Спазматичний напад включає в себе кілька поштовхів кашлю, що супроводжуються вдихом зі свистом, потім цикл знову поновлюється. Один напад включає до 15-20 серій кашлю і залежить від того, в якій формі тяжкості протікає хвороба.
Дитина під час спазматичного кашлю стає дратівливою, вона червоніє, на очних кон’юнктивах можуть з’явитися крововиливи, на шиї здуваються вени. Дитина, кашляючи, часто висовує язик, іноді травмуючи його вуздечку. У немовлят до року на піку нападу іноді може зупинитися дихання, з’являються судоми м’язів. Закінчення кашльових циклів супроводжується блювотою.
Щоб виявити наявність бактерій Bordetella pertussis в організмі, лікар призначає аналізи на коклюш у дітей. Інфекціоністи беруть кров на наявність антитіл, ПЛР, посів слизових з горла і носа.
При появі нападу кашлю у дитини, його потрібно посадити, трохи нахиливши корпус тіла вперед. У такому положення дитині легше відкашлятися, і виключається можливість вдихнути блювотні маси, при виникненні блювання.
Перенісши це захворювання, організм набуває стійкий імунітет, тому захворіти на кашлюк вдруге майже неможливо. Бережіть своє здоров’я і робіть своєчасне щеплення , тоді захворювання не будуть вас турбувати.
ДИФТЕРІЯ
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Характеризується місцевим запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.
Причини дифтерії.
Збудником є дифтерійна паличка, яка виробляє токсичну речовину, стійку до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Токсин, який виділяє паличка, швидко гине під час нагрівання (+60 °С ), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання (від моменту проникнення збудника до початку симптомів) – від 3 до 10 днів.
Джерело інфекції – хвора людина чи носій збудника дифтерії. Інфекція передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки).
Форми захворювання.
Дифтерія носа: гнійні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа).
Дифтерія глотки: неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках – масивний набряк м’яких тканин шиї. У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів – участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз (синюшність). Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2–3 днів, укривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно набрякла.
Дифтерія гортані і трахеї: набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, втрата голосу, дзвінкий «гавкітливий» кашель, задишка.
Дифтерія шкіри: ранева інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим налетом або заповнена некротичними масами, зрідка – симптоми системної дії токсину.
Загальні симптоми:
· біль у горлі;
· підвищена температура, лихоманка;
· набряк слизової оболонки ротоглотки;
· наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
· набряк шиї;
· збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Ускладнення від дифтерії.
Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини.
Ускладнення від дифтерії можуть включати:
· блокування дихальних шляхів;
· інфекційно-токсичний шок;
· пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
· ураження нервової системи;
· нефрозонефрит;
· легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).
Лікування та профілактика дифтерії
Усі хворі на дифтерію, незалежно від ступеня тяжкості, підлягають обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару.
Запобігати розвитку небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років. Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.
Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність.
Вакцинація дітей
Вакцинація АКДП вакциною здійснюється у 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.
Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП), наступну у 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі – АДП-М).
Правець не передається від людини до людини – лише через потрапляння бруду у рани чи через укуси тварин. Але безпечнішим він від цього не стає: правець вражає нервову систему і проявляється сильними судомами, а смертність від нього сягає 70%.
Єдиний спосіб запобігти правцю – вакцинація.
ПРАВЕЦЬ
ЩО ТАКЕ ПРАВЕЦЬ І ЯК НИМ МОЖНА ЗАРАЗИТИСЯ
Правець – це гостре інфекційне захворювання, що передається при контакті зі спорами бактерій Clostridium tetani, які живуть у ґрунті та кишковому тракті тварин. Правець може виникнути після будь-яких травм, при яких пошкоджуються шкіра та слизові оболонки, оскільки у рану можуть потрапити спори збудника.
З початку року зареєстровано 17 випадків правця: захворіли 5 дітей та 12 дорослих.
Правцем можна інфікуватись: при потраплянні бруду у рану або поріз, внаслідок укусів тварин; внаслідок травмування гострими предметами, уламками деревини. Від людини до людини правець не передається.
Обробка рани антисептиками не може знешкодити бактерії.
ПРО СИМПТОМИ ПРАВЦЯ І НЕБЕЗПЕКУ ХВОРОБИ
Симптоми правця:
- спазми м’язів обличчя, зокрема – стиснення щелеп, “витріщання” очей;
- м’язові спазми – часто в шлунку;
- судоми м’язів спини, болісна напруга у всьому тілі;
- проблеми з ковтанням, неконтрольоване/мимовільне скорочення мускулатури голосових зв’язок (ларингоспазм), ускладнення дихання;
- головний біль;
- лихоманка та надмірне потовиділення;
- зміна артеріального тиску та прискорене серцебиття;
- ламкість кісток.
Симптоми можуть з’явитися з 3 по 21 день після зараження.
Внаслідок правця може викникнути закупорка головної або однієї з дрібних гілок легеневої артерії згустком крові, що потрапив з інших частин тіла через кровообіг (емболія легеневої артерії), пневмонія, легенева інфекція.
За відсутності медичної допомоги ймовірність смерті від правця майже стовідсоткова. Навіть із медичною допомогою ризики смерті від правця досить високі – від 10 до 70% залежно від лікування, віку постраждалої людини і її загального стану здоров’я.
При появі перших симптомів правця, негайно звертайтеся до лікаря!
ЯК ЗАХИСТИТИСЬ ВІД ПРАВЦЯ: ПРОФІЛАКТИКА
Єдиний надійний спосіб захисту від правця – вакцинація.
Навіть якщо ви перехворіли природнім шляхом – вакцинуватися треба обов’язково. Імунітет після захворювання швидко минає і є ймовірність повторного зараження.
Безоплатно вакцинуються від правця і діти, і дорослі.
Для дітей централізовано закуповується вакцина проти кашлюку, дифтерії та правцю АКДП
Календар щеплень визначає отпимальний вік і проміжки часу для введення вакцин. Тому для найкращого захисту варто робити щеплення вчасно. А якщо пропустили – старайтесь надолужити якомога раніше пропущені дози, щоби сформувати імунітет до правця.
Якщо ви чи ваша дитина не вакцинувались від правця раніше або невідомо, вакциновані чи ні, варто негайно отримати необхідний захист від хвороби. Зверніться до свого педіатра, терапевта чи сімейного лікаря і він детально проконсультує і направить у кабінет щеплень, де вам зроблять вакцинацію.
КІР
Як передається вірус кору
Кір – це дуже заразна інфекція, що поширюється повітряно-крапельним шляхом. Збудник міститься у дрібних крапельках слизу та слини, що потрапляють в повітря, коли людина розмовляє, чхає або кашляє. Частинки слизу з вірусом потрапляють у верхні дихальні шляхи або на поверхню ока (кон’юнктиву) здорової людини, через які вірус і проникає до організму.
Поза організмом хворого вірус кору здатний бути активним до двох годин, тому інфікування можливе навіть за відсутності безпосереднього контакту з хворим. Наприклад, на поверхнях та в повітрі громадського транспорту, що перевіз хворого на кір, до двох годин зберігатиметься вірус, здатний заразити наступних пасажирів. Навіть за такого контакту з вірусом ризик інфікування для неімунізованої людини є дуже високим - захворіє 9 з 10 людей без імунітету.
Прояви кору
Перший час після зараження хвороба жодним чином не проявляє себе – від 8 до 17 днів триває інкубаційний період (в більшості випадків – 11-13 днів). Перші симптоми кору, що з’являються після цього, нагадують ГРВІ. В хворого спостерігаються кашель, нежить, кон’юнктивіт та підвищення температури. Характерною ознакою кору на 3-5-й день захворювання, є плями Копліка – сіро-білі цяточки, що розташовані на слизових оболонках ротової порожнини (на внутрішній поверхні щоки, навпроти корінних зубів).
За кілька днів розпочинається період висипання, за якого симптоми стають більш вираженими: температура зростає до 39-40°С, кашель та нежить посилюються. У хворого зникає апетит, спостерігається млявість та сонливість. Висипання (корова екзантема) з’являються спочатку за вухами та на волосистій частині голови, поширюючись на обличчя, шию, тулуб та кінцівки. На 3-й день від появи, висипка досягає гомілок та стоп, а на обличчі вже починає бліднути.
Масштабність та вираженість висипки залежить від тяжкості перебігу хвороби – чим тяжчий перебіг кору, тим масштабніша та рясніша висипка. На 4-й день від початку висипів, вони зникають, інколи лишаючи після себе пігментні плями, які зникають протягом 7-10 днів.
Вакцинація від кору
Єдиним надійним способом профілактики захворювання є вакцинація від кору, яка, згідно календаря щеплень, проводиться у віці 12 місяців та повторно – у 6 років. Цих двох доз вакцини достатньо для того, щоб зробити організм нечутливим до вірусу кору та запобігти розвитку хвороби та її ускладнень. За відсутності планової вакцинації, щеплення від кору може проводитися дітям старшого віку та дорослим.
Щеплення робиться живим, але штучно ослабленим вірусом у складі трикомпонентної вакцини КПК (кір, паротит, краснуха). Дітям у віці 12 місяців вакцина вводиться у передню поверхню стегна, старшим дітям та дорослим – у плече.
Наслідки кору для здоров’я дорослих та дітей
Частими ускладненнями кору, що викликаються приєднанням бактеріальної інфекції є:
- отит;
- бронхіт;
- ларингіт;
- трахеїт;
- запалення легень;
- пієлонефрит;
- ентероколіт;
- менінгіт.
Якщо у дітей старшого віку та дорослих ускладнення у вигляді пневмонії є бактеріальним, то у маленьких дітей можливий розвиток набагато небезпечнішої первинної вірусної пневмонії.
КОРОНАВІРУС
Загальні рекомендації
Часто і ретельно мийте руки водою і милом. Центри з контролю і профілактики захворювань в США радить мити руки протягом не менше 20 секунд.
Якщо немає можливості помити руки з водою і милом, варто використовувати спиртовмісний антисептик для рук – розчин з вмістом спирту 60-80% або з 2% хлоргексидину. Антисептик повинен покривати всю поверхню шкіри рук, обробляти руки треба не менше 30 секунд і особливу увагу приділити нігтям (тут накопичується більше бруду). При першій же можливості помийте руки милом і водою.
Не торкайтеся брудними руками очей, носа або рота.
Уникайте тісного контакту з хворими людьми і натовпом.
Якщо з’явились симптоми гострої респіраторної інфекції, щоб запобігти зараженню інших необхідно:
залишатися вдома, якщо захворіли;
уникати тісного контакту з іншими людьми;
прикривате рот і ніс серветкою під час кашлю та чхання, а після ретельно мите руки;
регулярно провітрювати приміщення і дезінфікувати поверхні;
будьте на зв’язку зі своїм сімейним лікарем;
використовуйте захисну маску обов’язково, якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить), а також перебуваючи в місцях великого скупчення людей для додаткового захисту.
вона має покривати ніс і рот і щільно прилягати, без відступів по краях;
замінюйте маску, як тільки вона стала вологою;
не чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з милом або обробіть спиртовмісним антисептиком;
замінюйте маску кожні чотири години і не використовуйте маску повторно.
Особам, які подорожують необхідно:
підтримувати гігієну рук;
уникати відвідування ринків тварин і птахів;
уникати відвідування хворих і натовпу;
звернутися до лікаря у разі появи симптомів – кашлю, лихоманки або труднощі з диханням;
також має важливе значення утримуватись від подорожей до Китаю і інших країн, де зафіксовані випадки захварювання коронавірусом.
Гельмінтози на сьогоднішній день залишаються найбільше розповсюдженими паразитарними хворобами людини та мають велике значення, особливо у дітей.
Частіше гельмінтози зустрічаються в дитячому віці. Цьому сприяють широка розповсюдженість репродуктивного матеріалу паразитів (яйця, цисти, личинки) в навколишньому середовищі та недостатній розвиток у дітей гігієнічних навиків, перебування в дошкільних та шкільних закладах та інші.
Серед всіх гельмінтних інвазій переважають ентеробіоз, аскаридоз та лямбліоз, рідше зустрічаються трихоцефальоз, токсокароз, опісторхоз та стронгілоідоз.
Запідозрити у дитини глистну інвазію можна за наявності періодичної нудоти, блювоти, раптового зниження або вибірковості апетиту, чергування проносів та закрепів, нез”ясованої анемії, іноді психоемоційних порушень (хронічна втомлюваність, дратівливість). В такому випадку краще звернутись до лікаря, який оцінивши клінічні дані, можливо призначить обстеження на гельмінти.
Гельмінти, паразитуючі в кишечнику, виявляють за допомогою дослідження калу: копрограма, аналіз калу на яйця гельмінтів та найпростіші, зшкребок на ентеробіоз, де виявляють яйця, цисти, личинки паразитів.
Імунологічні аналізи крові дають можливість виявити наявність антитіл до гельмінтів.
Імуноферментний аналіз має високу чутливість та специфічність, яка складає 90%. ,але можливо виявити тільки антитіла до паразитів (тобто можливо гельмінтів вже немає, а антитіла залишились або гельмінти є, а антитіла ще не сформовані)
Лікування гельмінтозу не є загальним та легким, адже для окремого гельмінта дієві різні медикаментозні препарати, а в деяких випадках курс лікування необхідно повторити через декілька тижнів. Тому приймати ліки самостійно не слід. Лікування призначає лікар.
Дуже важливо дотримуватись правил особистої гігієни – регулярно мити руки, особливо після повернення з вулиці, ретельно мити руки перед їжей, дотримуватись гігієни нігтів та тіла. Потрібно ретельно обробляти та правильно готувати продукти харчування. Слід регулярно проводити дегельмінтізацію домашніх тварин.
Що потрібно знати батькам про сальмонельоз
Сальмонельоз – гостре інфекційне кишкове захворювання
Сальмонельоз – гостре інфекційне кишкове захворювання, яке виникає при споживанні продуктів, заражених мікроорганізмами з роду сальмонела. Вони досить широко розповсюджені в природі, але основним місцем їх знаходження є кишечник тварин і людини.
Особливе епідеміологічне значення має здатність сальмонел не тільки досить стійко зберігатися, а й розмножуватись у продуктах харчування.
При оптимальній для розмноження мікробів температурі 20- 37°С,через 4-6 годин незначне зараження продуктів перетворюється на масивне забруднення. При температурі 5°С розмноження сальмонел повністю припиняється. Слід підкреслити, що навіть при масивному обсіменінні сальмонелами м’яса, молочних та інших продуктів помітних змін їх кольору, запаху, смаку, консистенції не спостерігається.
Джерелом інфекції є різні тварини: рогата худоба, свині, вівці, коні, собаки, коти, гризуни /щурі, миші/, птиця, особливо водоплавна (качки, гуси). Можливе також зараження від людини, яка є носієм сальмонел. Збудників хвороби часто переносять мухи, таргани, оси. Захворювання виникає при вживанні будь-якого продукту, якщо він містить велику кількість сальмонел. Читати далі
Що потрібно знати батькам про ботулізм
ЩО ТАКЕ БОТУЛІЗМ
Ботулізм – це харчове отруєння, зумовлена споживанням продуктів, в яких накопичилися ботулотоксини.
Ботулізм – це харчове отруєння, яке може призвести до тяжких наслідків. Водночас, ботулізму у більшості випадків можна уникнути, дотримуючись простих харчових правил.
ПРИЧИНИ БОТУЛІЗМУ
Причиною ботулізму найчастіше стають продукти домашнього консервування – м’яса, риби, рідше – овочів. Потенційно небезпечними є усі консервовані продукти, які були погано вимиті, неправильно/недостатньо термічно оброблені, транспортувались або зберігались неналежним чином. Навіть консерви, у яких все гаразд з терміном придатності, виглядом і смаком, можуть бути зараженими: ботулізм не можна визначити за кольором або смаком, мікроорганізм, який спричиняє хворобу, не псує продукти.
Також ботулізм може виникнути внаслідок споживання в’яленої чи копченої риби та будь-яких виробів з м’яса (ковбаси, шинки тощо). Найчастіше причиною ботулізму стають в’ялені або копчені продукти домашнього приготування, проте реєструються і випадки хвороби після вживання продуктів вироблених у промислових умовах. Це трапляється у випадку не дотримання відповідних вимог під час заготівлі, переробки чи зберігання продукту.
Значно рідше ботулізмом можна заразитись через рани, так само рідко мікроорганізм передається від матері до дитини через грудне молоко.
Наразі невідомі випадки ботулізму, пов’язані із уживанням свіжих промитих та правильно проварених чи обсмажених продуктів.
ПРОФІЛАКТИКА БОТУЛІЗМУ
Щоби вберегтися від ботулізму уникайте споживання:
- в’яленої, копченої, солоної та консервованої риби,
- м’ясних та грибних консерв,
- консервів домашнього виробництва,
- якщо не впевнені, що продукти зберігали та/або транспортували належним чином,
- якщо сумніваєтесь у якості продуктів.
СИМПТОМИ БОТУЛІЗМУ
Перші симптоми захворювання начастіше виникають через 12-24 годин після споживання зараженої їжі. Водночас, симптоми так само можуть виникнути раніше (уже через 2 години) або значно підзіше (4 доби і більше). Що важче захворювання, то коротший інкубаційний період.
Симптоми ботулізму:
- порушення близького зору: ви не можете читати текст, але добре бачите предмети,
- сильно виражена сухість у роті,
- важко говорити (голос стає тихим, гугнявим або пропадає)
- підвищена стомлюваність, м’язова слабкість,
- запаморочення,
- короткочасні ознаки ураження травної системи (нудота, блювання, послаблення випорожнень), а потім – стадія парезу кишечнику (здуття живота, закреп),
- ураження м’язів шиї та кінцівок.
Симптоми ботулізму найчастіше з’являються поступово, немає різких підйомів температури, тому виникає ілюзія несерйозності хвороби. У подальшому з’являється порушення зору – одна з найперших ознак ботулізму (хворого турбує “сітка або туман” перед очима, двоїння предметів, важкість читання, що пов’язано з паралічем очних м’язів). Одночасно виникають спрага, сухість слизових оболонок, розлад ковтання, може змінитися тембр голосу. Хворі скаржаться на відчуття “грудки” у горлі, біль під час ковтання, подразнення в горлі – усі ці симптоми обумовлені ураженням ковтальних м’язів.
Неврологічна симптоматика триває кілька днів і супроводжується загальнотоксичним синдромом – хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, безсоння, загальну слабкість, підвищення температури тіла. У важких випадках пацієнтів турбує відчуття нестачі повітря, тягар в грудній клітці, дихання стає поверхневим. Розвивається дихальна недостатність, що є причиною смерті при ботулізмі.
При найменшій підозрі на ботулізм негайно зверніться до лікаря. Госпіталізація обов’язкова незалежно від тяжкості хвороби.
Організація оздоровлення дітей дошкільнят
Організація літнього оздоровлення дітей дошкільного віку
Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей дошкільних закладів.
В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.
Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур:
· системність,
· послідовність,
· регулярність,
· урахування стану здоров’я та
· емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур
Загартувальні процедури
Загартування – один із найважливіших заходів профілактики захворювань, зміцнення здоровя дітей. Важливою умовою загартування є послідовність і систематичність проведення різних процедур: до водних і сонячних ванн діти можуть переходити лише після того, як звикнуть до аовітряних ванн. До обливання можна переходити тільки тоді, коли вони звикнуть до обтирання, а до купання – коли звикнуть до обливання.
Загартування повітрям
· повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);
· повітряно-сонячні ванни(на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щобзабезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щоб діти не перегрівалися); Читати далі
Як врятуватися від спеки
Якщо дитині жарко…
Взимку ми чекаємо літо, а влітку все частіше згадуємо про зиму. І не дивно! Літо в останній час не те, що радує своїм сонечком, а часом приводить в жах нестерпною спекою. Як врятувати себе від спеки думає кожен, але як врятувати від спеки свого малюка – це питання є найбільш хвилюючим для будь-яких батьків. Адже перегрів не менше небезпечний, ніж переохолодження.
Спробуємо дати Вам декілька простих рекомендацій, які допоможуть знайти вихід батькам, якщо дитині жарко.
Збираючись на прогулянку, у дитини (незалежно від його віку) повинен бути головний убір, але тільки світлого кольору і з натуральних тканин. Те ж саме стосується і одягу, в якій малюк буде на вулиці або в будинку. Лляні, бавовняні платтячка, маєчки або шортики краще пропускають повітря і запобігають появі пітниці (а в будинку малюк взагалі може гуляти в одних трусиках і без шкарпеток). У спекотні дні не варто грати в активні ігри, тренувати вестибулярний апарат у дітей.
Виходити на вулицю жарким літом бажано тільки до 11 години ранку і після 16 годин дня. Перебувати на вулиці в інший час не рекомендується навіть дорослим, так як сонце в цю пору стає особливо безжалісним до нашої шкіри.
Не потрібно чекати, коли дитина сама повідомить вам, що їй жарко. Іноді маленькі діти так заграються в пісочниці, що навіть не помічають палючих променів сонця, і ситуація може стати небезпечною. Якщо ви помітили, що у дитини стали вологими волосся, спітнів лоб, почервоніло обличчя і інші ділянки шкіри, то негайно йдіть в тінь, а найкраще додому. Малюка необхідно роздягнути, зробити обтирання вологим рушником і дати попити води. Але ні в якому разі не влаштовуйте йому рятівний прохолодний душ. Перегріте тіло отримає стрес, а це вірний шлях до різних простудних захворювань. Також не варто тут же включати кондиціонер і направляти потік повітря на дитину. Читати далі
5 речей про коронавірус, які потрібно знати батькам
5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19, та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби.ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.
ЩО РОБИТИ:
- попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар;
- нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук);
- попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки;
- просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується;
- посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення;
- важливо уникати місць масового скупчення людей.
ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон’юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.
ЩО РОБИТИ:
у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.
ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?
- мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук;
- під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя;
- не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними;
- не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.
ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.
П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.
Догори